Контрактний фактор
Трамплін для кар’єри
Громадська приймальня Міністерства оборони України
Своя стріха — своя втіха
Україна–Туркменистан
Активна фаза на тренажерах
Наші в Ліберії
Уточнюються завдання нової ротації
Новітні технології
Імітаційна «стратегія» стане єдиною
Ровесники Конституції
Недитячі шляхи до дорослої мрії
Досвід, обпалений війною
До перемоги йшли за картами
З ювілеєм!
100 років оптимізму

Міністерство оборони України

Увага!
Всеукраїнський конкурс серед жінок-військовослужбовців Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України

Вікторія ТЮРІНА

Олена Кольчак
Олена Кольчак
(м. Миколаїв),
переможниця всеармійського конкурсу
«Міс «Десант» - 2011»
Фото Вадима КОВАЛЬОВА
 
№ 113 (4721) Четвер, 23 червня 2011 року
Новітні технології

Імітаційна «стратегія» стане єдиною
Впровадження в бойову та оперативну підготовку імітаційного моделювання дозволяє готувати органи управління, частини та підрозділи до виконання завдань за сучасними процедурами, що сприятиме успішному виконанню програми розвитку та реформування Збройних Сил України і прискоренню процесу інтеграції у міжнародні структури безпеки.

Цю ідею впроваджує в життя насамперед Центр імітаційного моделювання Національного університету оборони України.

З правом на помилку

Центр створили у 2003 році за програмою FMF (американська програма фінансування закупівлі озброєння та обладнання для інших країн), а у 2004-му в ньому вже проводилися повноцінні навчання, розроблялися нові програми для навчального процесу та вдосконалювалися попередні розробки НУОУ. З того часу слухачі університету почали долучатися до найновіших напрацювань у сфері тактики і стратегії, а також у царині інформаційно-аналітичного забезпечення.

— Слухачі стратегічного факультету отримують неоціненний досвід планування відповідних їхньому рівню операцій, — розповідав про основне призначення Центру його начальник полковник Віктор Бобильов. — Не секрет, що для того, аби чогось навчитися, потрібно тренуватися, навіть припускаючись при цьому помилок. Останні у плануванні масштабних бойових дій і операцій занадто дорого коштують, навіть якщо це звичайні навчання, а не реальні бойові дії. На комп’ютері ж можна одну й ту ж операцію «програти» кілька разів, вносячи різні корективи, доки не з’явиться єдине ухвалення рішення. У себе в Центрі ми даємо навички військового управління, ухвалення рішень, планування, а також вчимо управляти військами й силами під час операції. Саме під час навчання керуванню військами й використовуємо цей тренажер. Він є мережею комп’ютерів зі спеціальною програмою JCATS (Joint Conflict and Tactical Simulation — Об’єднаний імітатор конфліктних і тактичних ситуацій).

За допомогою цього імітатора тут можливо відтворити операції багатонаціональних сил, операції з підтримки миру, наземні, повітряні і морські операції, антитерористичні операції, заходи тилового та матеріально-технічного забезпечення (логістики), тобто дії будь-яких сил і засобів від одиночного бійця до цілого армійського корпусу. Крім того, можна імітувати й техногенні аварії, природні катаклізми, приміром, землетруси, підтоплення, та участь певних сил і засобів у ліквідації наслідків цих лих.

— Торік, — продовжує полковник Віктор Бобильов, — на нашій базі проводилося міжнародне навчання, особливістю якого була участь у ньому кількох країн за допомогою об’єднання їхніх центрів імітаційного моделювання, подібних нашим, через мережу Інтернет. Штаб знаходився в Албанії, підпорядковані штаби — в Україні, Чорногорії, Хорватії, Боснії та Герцеговині, Сербії, Болгарії, Македонії, Туреччині, Румунії. За навчаннями спостерігали представники Грузії та Молдови. За сценарієм передбачався цілий список увідних на кожен день навчань. Це були й підриви дамб, землетруси, акції сепаратистів, теракти на АЕС. Наприклад, в Україні випало боротися з руйнацією греблі на Дніпрі, ліквідовувати підрив судна в Одеському порту, протидіяти провокації з терористичним актом на атомній електростанції та традиційно ліквідовувати наслідки повені в Закарпатті. Там, де ми не мали засобів чи сил, нам допомагали закордонні колеги, надсилаючи віртуальні намети, літаки тощо. Одночасно ми допомагали й сусідам тим, що мали в надлишку, а вони цього саме потребували.

Додам, що на базі Центру свого часу проводилися міжнародні командно-штабні навчання «Кооператив Аура-2004»; «Щит миру-2005»; «Стрімкий тризуб-2006»; «Стрімкий тризуб-2007»; «Стрімкий тризуб-2008»; «Стрімкий тризуб-2010»; українсько-американська стратегічна воєнна гра «Потомак — Дніпро-2006». Особовий склад Центру брав безпосередню участь у підготовці та проведенні навчань серії SEESIM, «Раф енд Реді».

— Цього року ми не будемо брати участь у навчаннях, навіть у «Стрімкому тризубі», — розповів заступник начальника Центру полковник Дмитро Чопа. — Річ у тім, що спільне керівництво проекту вирішило проводити польову фазу щороку, а імітаційну — щодва роки. Торік така фаза була, тож цього — не планується. На перший погляд — не надто логічно, адже накриття мішенних полів, екіпірування солдатів, заохочення груп імітації тощо коштує значно дорожче, ніж комп’ютерне навчання. Однак це лише на перший погляд. Комп’ютерні навчання теж доволі вартісні. Прибуття і розміщення двох штабів багатонаціональних бригад — вже чималий клопіт. А якщо взяти до уваги, що для комп’ютерних навчань прибувають і допоміжні фахівці, то виходить, що особового складу в Україну прибуває значно більше, ніж у кількох окремих ротах, які залучаються до польової фази. Та й практичної користі від занять наших солдатів — майбутніх миротворців — «у полі» значно більше: вже не потрібно з ними проводити додаткові навчання в межах підготовки до ротації. А от наступного року ми відпрацюємо, як кажуть, на всі сто відсотків.

Наші фахівці вже готуються до участі в планувальних конференціях, де отримають вихідні дані, зокрема, які підрозділи, на якій техніці будуть залучатися та якого складу будуть бригади. Все це потрібно для правильного формування бази даних для навчання. При виникненні питань у процесі підготовки наші колеги зв’язуються з коаліційним командуванням і уточнюють всі нюанси навчань.

Проблеми залишаються

Зараз у Центрі понад 170 комп’ютеризованих робочих місць, але є лише трохи більше трьох десятків фахівців, які не лише добре знають техніку, а й уміють користуватися іноземним програмним забезпеченням. Це суттєво звужує можливості Центру. Скажімо, останнім часом кількість військ, що найчастіше беруть участь у комп’ютерних баталіях, обмежується максимум 20-ма батальйонами.

— Одній людині просто самотужки не впоратися з управлінням всім господарством батальйону, адже це не лише керівництво солдатами, а й технікою, логістикою, іншими «юнітами», які є в комбата за штатом і придані йому старшим начальником, — пояснив полковник Дмитро Чопа. — У серйозних ситуаціях, коли, скажімо, батальйон має багато підрозділів посилення і діє на важливому напрямку, для того, щоб процес не гальмувався, адже всі навчання проводяться в режимі реального часу, на управління ним доводиться визначати по два оператори. Іноземні учасники навчань, зокрема із США, часто дивуються, чому ми не залучаємо до цієї, по суті механічної, роботи сержантів і солдатів. Їм важко зрозуміти наші реалії. Закордонні ж гості привозять із собою сержантів та унтер-офіцерів для допомоги командирам підрозділів в управлінні комп’ютерною системою.

У них комп’ютерна грамота не вважається чимось надзвичайним. З імітаційними програмами там працюють майже всі, а не тільки спеціально навчені для цього офіцери, — зазначив полковник Дмитро Чопа. — Навіть у навчальних центрах у них немає спеціально навчених фахівців. Коли їхня, скажімо, бригада прибуває на навчання, за клавіатуру сідають штатні командири підрозділів та їхні штатні молодші командири.

Щоправда, є ще одна відмінність вітчизняних імітаційних занять від іноземних, а саме — час на виконання завдань. За кордоном імітаційні навчання рідко тривають менше 10 днів. У нас — максимум п’ять. Це пов’язано, передусім, з фінансовими обмеженнями. Але за ті додаткові дні, що мають офіцери та сержанти інших країн, вони встигають відновити в пам’яті чи навіть засвоїти нехитру науку введення інформації в ЕОМ. У наших офіцерів такої можливості немає, тому до кожного офіцера-командира під час комп’ютерних маневрів доводиться приставляти в якості оператора робочої станції офіцера Центру.

Кроки прогресу

Нещодавно в Центрі імітаційного моделювання НУОУ відбувся випуск фахівців для подібного центру імітаційного моделювання в Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Вони переймали від своїх колег досвід і відтепер будуть готувати військових керівників свого виду ЗС України. До речі, випуск цих фахівців започаткував нову сторінку в історії Центру — тут вперше підготували таких фахівців без допомоги закордонних інструкторів.

Харківський імітаційний центр — не єдина установа такого типу, що працює в системі підготовки офіцерів Українського війська. Такий центр є й в Академії сухопутних військ, що у Львові. А в 2008 році приступив до роботи відділ імітаційного моделювання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, який облаштовано на базі мобільних компонентів. Тобто його можна розгорнути практично в будь-якому місці, навіть за відсутності електромережі. Для цього в комплекті є власні генератори.

Щоб завершити побудову системи імітаційних центрів, залишилося створити такий заклад у Військово-Морських Силах. Планується, що його розмістять в Академії Військово-Морських Сил імені П.С. Нахімова, що в Севастополі.

— Створивши систему імітаційного моделювання, яка включатиме в себе всі наявні у Збройних Силах України компоненти, і «замкнувши» її на наш Центр, ми вийдемо на якісно новий рівень, — переконаний полковник Віктор Бобильов. — Всі перелічені об’єкти імітаційного моделювання будуть об’єднані телекомунікаційними мережами для проведення розподілених навчань на об’єктах, віддалених один від одного на значні відстані. На завершальному етапі впровадження імітаційного моделювання в Збройних Силах України будуть створені об’єкти імітаційного моделювання у військових формуваннях оперативно-стратегічної ланки управління й у військових навчальних центрах, де проходять підготовку військовослужбовці для проходження служби в миротворчих контингентах. Всі вони теж будуть поєднані в єдину мережу обміну даними для проведення спільних навчань в межах нашого війська. Крім того, об’єкти імітаційного моделювання, насамперед Центр імітаційного моделювання НУОУ, увійдуть до глобальної мережі імітаційного моделювання для проведення міжнародних навчань.

Роман БАКУМЕНКО
«Народна армія»

Назад