Україна і світ

Томос — відновлення історичної справедливості

29 листопада 2018 року в резиденції Вселенського патріарха Варфоломія відбувся Святий і Священний Синод Вселенського патріархату, на якому було ухвалено рішення щодо надання Томосу єдиній помісній українській церкві. Також на основі Томосу ухвалений проект Статуту Української православної церкви. А на Об’єднавчому соборі, що відбувся 15 грудня в Софії Київській, обраний предстоятель української церкви — митрополит Переяславський і Білоцерківський Української православної церкви Київського патріархату Епіфаній. 6 січня 2019 року новий глава Української православної церкви отримає від Вселенського патріарха в Константинополі Томос. Цим процедуру отримання церковної незалежності буде завершено. Що це означає для українських вірян та України в цілому ми попросили роз’яснити митрофорного протоієрея Павла Основенка

— Отче Павле, розкажіть, будь ласка, що таке Томос?

— Томос — це урочисто оформлений документ, який є своєрідною грамотою. В ньому міститься синодальне рішення Вселенської патріархії про надання автокефалії. На початку в ньому викладено історичну частину та сучасний стан церкви країни, яка звертається із проханням про його надання, і її зв’язок із Константинополем. Далі йде частина, яка обґрунтовує, на підставі яких церковних канонів він надається. І наприкінці — побажання, щоб церква підтримувала віровчення, керувалася канонами, її права та застереження.

— Яке він має значення для православних християн в Україні?

— Для православних України та українців у всьому світі надання Томосу є історичною подією, яку можна порівняти з днем проголошення Акта про державну незалежність України. Це епохальна подія, яка відновлює історичну справедливість після незаконного підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату 1686 року. Ми пройшли довгий і тернистий шлях боротьби за автокефалію, початком якого є 1918-й, бо саме з початком Української революції постало питання про незалежну православну церкву. В ті буремні роки відбувся Собор українського духовенства, на якому порушувалося питання про автокефалію. Але із втратою державності та через систематичні репресії з боку влади Радянської Росії питання про автокефалію Української церкви не реалізувалося, але й не було забуте. Під час Другої світової війни питання про утворення помісної церкви знову було порушено 1941 року, але тотожні радянський та нацистський режими не були зацікавлені в існуванні незалежної Української православної церкви. Та невипадково кажуть, що Бог любить трійцю. Бо саме з третьої спроби, яка розпочалася перед розпадом радянської імперії, починаючи з 1989 року, був утворений комітет по відродженню Української автокефальної православної церкви. Логічним результатом багаторічної боротьби є утворення Православної церкви України та надання їй Томосу.

Вселенський патріархат також часто згадується як Константинопольський патріархат або Константинопольська православна церква — у світовому православному суспільстві церква і юрисдикція «першого за честю», першого з настоятелів 15 незалежних (автокефальних) помісних церков включно з Православною церквою України.

— Як ухвалюється таке серйозне рішення Синоду? Адже Томос надається вкрай рідко?

— Рішення про надання Томосу приймається Святим Синодом Вселенського патріархату. Для цього достатньо більшості голосів, щоб рішення було ухвалено. У разі ухвалення позитивного рішення його підписують і ті, хто утримався від голосування, і ті хто не згоден із синодальним рішенням. Рішення стає чинним і є невідворотним одразу після підписання його всіма членами Синоду. Позиція і думка Вселенського патріарха є ключовою. Рішення Вселенського патріарха щодо Української помісної церкви було зваженим, бо українське питання було в порядку денному Вселенської патріархії протягом багатьох десятиліть.

До прикладу, 1923 року Константинопольський патріарх Мелетій IV надав Томос Естонській православній церкві, а вже наступного 1924 року Константинопольський патріарх Григорій VII надав Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Царгородської патріархії про визнання Православної церкви в Польщі автокефальною. А вже наприкінці минулого століття — у серпні 1998 року Константинопольським патріархом Варфоломієм був виданий Патріарший і Синодальний Томос про дарування автокефалії святій Православній церкві у Чеських землях і Словаччині.

— Чи може рішення про надання Томосу бути скасованим?

— Звичайно, може, але скасування рішення Синоду можливе лише іншим Томосом у випадку, якщо змінились історичні обставини. Наприклад, як сталось із Польською православною церквою, яка 1924 року отримала від Вселенського патріарха Томос, але під тиском влади Радянської Росії та архієреїв Російської православної церкви 1948 року відмовилася від нього, діставши натомість Томос від російської церкви.

— Яким чином Синод починає розгляд питання про надання автокефалії?

— Питання надання Українській церкві автокефалії Синод розглядав на підставі звернення Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви та десяти архієреїв Української православної церкви (Московського патріархату). Також до Святого Синоду звернулися Президент та Верховна Рада України.

— Але отримання Томосу — це тільки початок, чи із наданням автокефалії та створенням Православної церкви України ми вже можемо святкувати перемогу?

— Звісно, це перемога, але попереду ще багато роботи, адже розбудові Православної церкви України чинитимуть спротив Росія та її адепти в Україні. Утім українці із притаманною нам поміркованістю та Божою допомогою вистоять у черговій битві за свою державну та церковну незалежність.

На створення самої церкви може піти кілька років. Бо потрібно буде усунути чимало проблем, пов’язаних із розподілом майна, та й Росія просто так не складе руки. Але події останніх воєнних років чітко показали, що українці незалежно від віросповідання та національної приналежності єдині у своєму прагненні бути вільними.

— Чому УПЦ МП проти єдиної Української церкви?

— Росія незалежно від свого устрою та назви була і залишається країною-агресором, яка будь-що прагне поневолити та асимілювати своїх сусідів. Роки репресій, голодоморів, депортацій та війн не минули безслідно. І навіть зараз окупований Крим та Донбас, довоєнні спроби узаконити російську мову як другу державну і контроль Росії над церквою в Україні — все це різні прояви «руского міра». Тому чергові спекуляції та провокації щодо відновлення автокефалії Української церкви є агонією Російської імперії.

Водночас, надання автокефалії стало логічним результатом багатовікової історії боротьби українців за державну та релігійну незалежність. Створення Православної церкви України та надання їй автокефалії є свідченням визнання усього християнського світу, звичайно, окрім країни, з якою українці п’ятий рік ведуть звитяжну боротьбу.

Бесіду вів Володимир ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

 

Дорогі наші воїни!

Цього року ми відзначатимемо Різдво Христове після святкування надзвичайної події — утворення в Україні єдиної помісної Православної церкви. Радість нашого святкування неможливо применшити, адже ці події сталися завдяки допомозі Господа нашого Ісуса Христа. Ми святкуватимемо Його народження, і водночас радіємо народженню церкви, про котру мріяли наші предки.

У переддень свят вітаю Збройні Сили України та командування операції Об’єднаних сил з Новим роком і Різдвом Христовим. Вітаю всіх вірних і мужніх захисників нашої Батьківщини, що не шкодують власного життя. Вітаю всіх військових капеланів, адже будучи священиками Бога Живого, вони несуть втішення тим, хто засмучений, розраду тим, хто перебуває у мороці відчаю. Особливо звертаюся до тих, хто перебуває у полоні Кремля і позбавлений радості народження Христа. Знайте, всі ми сьогодні думками разом з вами по тюрмах і казематах, в яких вас незаконно втримує Москва. Вітаю також усіх християн України, які святкували Різдво Христове 25 грудня.

Дорогі браття і сестри, закликаю вас творити, подібно до Христа Спасителя, діла милосердя і любові. Нехай наступне новоліття принесе нашій Україні мир, злагоду і єдність. Нехай мир, про який сповістили ангели у Вифлеємі, зміцниться на землі й принесе всім радість і Боже благовоління. Бог миру та любові нехай буде з усіма нами.

Голова Синодального управління військового духовенства митрополит Іоан (Яременко)

 

Шановні захисники України!

Від Різдва Христового — часу, коли невидимий і вічносущий Бог через Свій прихід у цей світ в образі Сина Людського став видимим і доступним, — розпочалася і донині триває нова ера в історії людства. Це ера Божого милосердя, любові та спасіння.

Приносимо вам щиру подяку за ваш благородний і жертовний труд для захисту миру та спокою в нашій державі.

Нехай звістка про народження Ісуса Христа зігріває кожне серце, а слава Господня та радісний переспів різдвяних мелодій наповнить ваше життя та кожен ваш дім. Нехай рука Божа буде завжди над вами, оберігаючи від усякого лиха і благословляючи на добрі справи.

Голова Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України,

Єпископ Михаїл (Колтун).

Секретар Ради Василь Хіміч

Tags
Show More

Related Articles

Close