Збройні сили України

Кожен повітряний об’єкт на радарі — потенційний порушник

Третя година ночі. Аеропорт «Бориспіль». Шасі рейсу АЗ 893 сполученням «Бориспіль — Афіни» відриваються від злітно-посадкової смуги. Борт стрімко набирає висоту. За кілька хвилин на моніторі РЛС П-18 «Малахіт» з’являється ще одна маленька цяточка…

Оператор видає інформацію про новий повітряний об’єкт на командний пункт підрозділу, радист забезпечує радіозв’язок для видачі координат. Планшетист наносить дані на планшет. Саме ці фахівці розпочинають відлік контролю будь-якого літака в повітряному просторі України. І військового, і цивільного. Вони напам’ять знають маршрути внутрішніх і міжнародних повітряних рейсів. Тож часто жартують, що коли доведеться купувати квиток на літак, зайвий раз уточнювати розклад авіарейсів не доведеться

 

Сержант Ярослав Шафран —оператор РЛС П-18 «Малахіт»:

«Щоб станція бачила не хмари, а літаки, їй потрібен оператор»

— Восени дуже похмуро, і РЛС часто приймає хмари за літаки. І лише від досвіду оператора залежить, з’явиться на екрані оперативного чергового правильна чи хибна ціль. Якщо швидкість невелика, то це хмара, а якщо перевищує кількасот кілометрів за годину, то це 100% літальний апарат, — розповідає Ярослав. — Два-три оберти стійкого спостереження, і я доповідаю на командний пункт, що в мене з’явилася нова радіолокаційна ціль у певному квадраті.

Чоловік несе бойове чергування вже майже добу. Глупа ніч. Попри малу інтенсивність руху, він однак є максимально зосередженим. Чи не відхиляються цілі від курсу, чи не змінюються різко висота та швидкість? Бачити це і фіксувати — одне із завдань оператора.

— Рідко, та порушення правил використання повітряного простору таки трапляються. Якщо є підтвердження, що заявки на політ немає, в небо підіймаються винищувачі, — говорить Ярослав. — Тож кожен повітряний об’єкт на екрані РЛС може перетворитися на порушника повітряного простору.

На посаді оператора РЛС Ярослав уже не перший рік. За цей час він працював на станціях різних типів. Запевняє: працювати на цифровому «Малахіті» — суцільне задоволення. Тут зручніша й просторіша кабіна, є місце для відпочинку та кондиціонер. Останній для чергової зміни — справжній порятунок, адже влітку температура в кабіні може сягати до +50 °С.

— РЛС треба лише правильно налаштувати. Станція працює в автоматичному режимі. І тобі лишається тільки фільтрувати хибні цілі та виявляти надзвичайні події у повітрі. Навіть увімкнення станції відбувається в один клік. Лише кілька хвилин — і ти «увімкнений та боєготовий». Починається видача повітряної обстановки, — розповідає Ярослав Шафран. — На аналоговій П-18 усе складніше: додатково потрібно вираховувати азимут, дальність, швидкість і вголос видавати інформацію планшетисту. Це значно сповільнювало процес контролю за літаками.

 

Старший солдат Альбіна Тищенко — радіотелеграфіст:

«Звуки навкруги, наче сигнали азбуки морзе»

— Щойно почала вчити морзянку, колеги попередили, що певний час навкруги я буду чути азбуку Морзе. І машини так сигналитимуть, і стукіт у двері буде схожим, — пригадує Альбіна. — Коли пташка зацвірінькала, ловиш себе на думці, що чуєш у цьому не лише її спів. Якийсь сигнал. Якусь букву.

Радист — та людина, від якої залежить, чи дійде інформація про нову ціль від оператора РЛС до КП. Отримати радіограму, контрольне донесення чи сигнал про початок навчань — це також лягає на плечі радиста.

— За роки служби траплялася і рекордна кількість радіограм — більше ніж два десятки. Особливо важко було на початку війни. Одна радіограма — 250-300 груп (одна група — 5 символів). У середньому 35-40 хвилин на її отримання. Стільки ж, щоб передати далі. Тож часу на відпочинок у мене майже не було.

— Морзянка — це така сама мова, як англійська чи німецька, — говорить Альбіна. — Її можна вивчити за кілька місяців. Але щоб вільно почуватися за ключем на бойовому чергуванні, потрібен час.

Опанувати мову радиста допомогла спеціальна програма на комп’ютері. На кожну цифру чи букву існує своєрідна наспівка. Наприклад, буква «Ж» звучить як «я-бук-ва-жеее» (три крапки, тире), буква «А» — «ай-дааа» (крапка, тире). Просто запам’ятовуєш ці звуки. А коли вперше самостійно заступила на БЧ, було страшнувато. Вивчити — вивчила, але швидкості ще не було. — Дуже нервувалася, чи правильно почую, чи не переплутаю, чи встигну записати. Бо неправильна цифра чи буква спотворює весь зміст.

Чим вища швидкість прийому-передачі, тим ліпший ти радист. Враховується кількість отриманих і переданих груп за хвилину. Приміром, кожна група по 5 символів. Щоб виконати завдання на відмінно, потрібно видати 16 таких груп. І все має бути визначено вчасно та правильно.

— Радистом може стати далеко не кожен. Треба мати музикальний слух. Тож тим, кому ведмідь наступив на вухо, тут робити нічого. Не зашкодить і швидка реакція й увага. Відпрацював — розслабився, щойно пішла передача даних, знову маєш бути весь у роботі, — переконує Альбіна Тищенко.

 

Старший солдат Тетяна Шурабура — планшетист:

«До дзеркального написання звикаєш настільки, що навіть листи можеш писати навспак»

Планшетисти, диктори, телефоністи, радисти — переважно жінки. І це не дивно. Саме вони володіють тими характеристиками, що необхідні для якісної видачі інформації. Тетяна в РТВ уже понад 20 років і не може не погодитися, що служба на командному пункті вимагає неабияких умінь і навичок. 196 0001 72 5 86 44 1 111 2 030 за 04:07. Для когось це просто набір цифр. Для планшетиста — нова повітряна ціль.

— Найважчим було навчитися наносити дані про об’єкт. Планшетисти працюють «за склом», тож усе бачать у дзеркальному відображенні. До цього звикаєш настільки, що навіть звичайного листа не завжди вдається підписати з першої спроби — усе навпаки, — жартує Тетяна. — Крім цього, відразу ж вивчаєш так звану равликову систему координат та азимут-дальність. І це все теж навспак. Щоби будь-якої миті змінити напрямок і підстрахувати колегу, вчишся зчитувати нанесену інформацію. Тобто планшетист-диктор в одному флаконі.

Оскільки зв’язок, по якому йде інформація, не надто досконалий, трапляються перешкоди в ефірі та якість звуку не завжди гарна. В таких умовах маєш правильно отримати дані.

— Навіть якщо новітні технології дійдуть до того, що з прийому інформації буде виключено людський чинник, однак він потрібен. Трапляється, що техніка відмовляє. Компи зависають, і неможливо працювати. Але радіо ніхто не відміняв. Так, це застарілі методи, але вони потрібні. Їх ніякий хакер чи вірус не зламає.

Умови роботи у планшетиста дуже специфічні. Доводиться довго сидіти або ж, навпаки, стояти годинами. Все залежить від квадрата, де наносять дані. Під час навчань, коли інтенсивно літає авіація, доводиться чимало побігати на робочому місці. А з дискретністю видачі інформації в 1–2 хв робота «за склом» перетворюється на справжній спортзал.

— Незважаючи на специфіку роботи, адаптувалася швидко. Нині у військах з’являється чимало новинок, що полегшують роботу планшетистів. Наприклад, система «Віраж-планшет» значно скоротила час передачі інформації та виключає роботу за планшетом, — запевняє Тетяна Шурабура. — Та все ж без нас поки ніяк, адже інформацію на планшетах дублюємо. Війна ж у країні.

Ярослава ЗОРІНА, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close