Збройні сили України

Для кого «нульовий» результат може стати найкращим

Команда з парашутних видів спорту Повітряних Сил — неодноразовий чемпіон України з групової акробатики та класичного парашутизму, щороку вона гідно представляє Батьківщину на світових змаганнях серед військовослужбовців. крім того, спортсмени займаються парашутною підготовкою військовослужбовців, що виконують завдання в районі проведення ООС

501, 502, 503… крок уперед… Колись кожен із них, хтось з упевненістю, хтось з острахом, хтось з непереборним бажанням залишитися на борту літака, зробив свій перший крок у невідомість. Тепер вони — одні з найкращих фахівців з парашутизму в Україні серед військовослужбовців. Як у льотчиків лише найкращі стають пілотажниками, так і тут — лише найкращі парашутисти завдяки постійним тренуванням, волі до перемоги та бажанню вдосконалюватися здобувають право не тільки представляти Україну на міжнародній арені, але й передавати свій досвід і вміння іншим

Сьогодні у команді Повітряних Сил з парашутних видів спорту — чотири майстри спорту міжнародного класу та чотири майстри спорту. Всі мають спеціальні звання інструкторів парашутно-десантної підготовки. Тому й не дивно, що на цьогорічному чемпіонаті світу, який проходив наприкінці літа в угорському місті Сольнок, українські парашутисти, ядром команди яких є представники Повітряних Сил, увійшли до десятки найкращих команд із групової акробатики (четвірка) з 42, що брали участь у змаганнях.

— Парашутизм — це екстремальний і складний вид спорту, — розповідає начальник команди підполковник Сергій Казаков. — Тут потрібно мати добру теоретичну підготовку, зокрема досконало знати технічні характеристики і спорядження, і парашутної техніки. Треба вміти прораховувати всі кроки наперед, адже доводиться не тільки виконувати певні дії в повітрі, а ще й боротися зі стихією. Ну і сам стрибок опрацьовуємо до автоматизму ще до підняття у повітря. А коли йдеться про виконання вправ із групової акробатики, то це ще й уміння працювати в команді. На щастя, у нас із цим проблем немає, про що і свідчать результати змагань.

Непоганий результат на змаганнях в Угорщині показав працівник Збройних Сил прапорщик запасу Олександр Кутя, який в команді Повітряних Сил від початку її створення. Він посів 32 місце з класичного парашутизму, в індивідуальній акробатиці та стрибках на точність приземлення серед 152 учасників.

— Олександр Кутя має майже 7000 стрибків з парашутом, він — неодноразовий абсолютний чемпіон України з класичного парашутизму та рекордсмен України з групової точності приземлення. Щоб ви розуміли, завдання парашутиста під час виконання стрибків на точність приземлення — потрапити на спеціальний мат. Точніше, у центр мата, на спеціальний датчик. У центрі цього датчика — точка діаметром у два сантиметри, так званий нуль. Дотик будь-якою частиною тіла зараховується, але за відпрацьованою схемою зазвичай спортсмени торкаються мата п’ятою. Кожен зайвий сантиметр від «нуля» зменшує шанси на перемогу, тому «нульовий» результат — найкращий. А командний результат залежить від майстерності кожного зі спортсменів, яка передусім включає в себе уміння враховувати метеорологічні умови й підкорити свій парашут. І, звісно, не буває високої майстерності без морально-психологічної та професійної підготовки.

Успішне виконання будь-якої пошуково-рятувальної чи спецоперації з допомогою повітряного десантування залежить від рівня професійної підготовки кожного з її учасників, і багато в чому — від досвіду експлуатації парашута як у повітрі, так і на землі. Такий досвід спортсмени-парашутисти Повітряних Сил передають фахівцям підрозділів пошуково-рятувальних та парашутно-десантних служб, а також спецпризначенцям Збройних Сил та інших силових відомств. Адже для представників команди парашутна підготовка — не тільки спорт, а й бойова робота. Саме цим досвідом вони і діляться під час навчально-тренувальних зборів, що проходять протягом року.

— Ось саме нещодавно закінчилися збори на Хмельниччині, — продовжує Сергій Казаков. — Разом із нами тренувалися спортсмени з 80-ї бригади та спецпідрозділу СБУ «Альфа». Від початку воєнних дій на Сході країни ми постійно передаємо досвід виконання стрибків з різних висот і в різних метеоумовах військовим фахівцям і рятувальних груп, і десантно-штурмових військ та ін. Особливістю останнього збору стало «пересаджування» особового складу на нові парашути, які пішли у війська. Це AD-95 польського виробництва, що стоять на озброєнні у підрозділах НАТО. Загалом наша мета — підготувати людей максимально якісно для виконання завдань у районі бойових дій. Адже, наприклад, перейти з круглого парашута, на якому ти вже фактично спускаєшся, тільки стрибнувши, на парашут-крило — складно. З «крилом» потрібно знати, як поводитися у вільному падінні. Тож вчимо правильно рухатись у повітряному потоці, використовувати своє тіло і навіть дихання. Лише освоївши ці ази та здійснивши певну кількість стрибків, військовослужбовець готовий до виконання складніших завдань. Також учимо виконувати стрибки на понадграничну дальність, коли парашутисти використовують аеродинамічні властивості парашута-крила для перельоту на великі відстані від місця десантування. Це дає можливість зайти якомога далі в тил противника, подолавши зони ураження ворожими зенітними ракетами малої дальності.

Оксана УРЕТІЙ, «Народна армія»

 

Від професійності укладальника парашута залежить,  чи матиме льотчик шанс на порятунок

У Повітряних Силах Збройних Сил України укладальник парашутів забезпечує укладання рятувальних і спортивних парашутів, під час чого фахівець зобов’язаний проводити їхній огляд та за потреби проводити необхідні технологічні роботи. Періодичність переукладання визначена керівними документами, для кожного типу літака і парашута вона різна. По завершенні роботи укладальник опломбовує парашут і ставить свій підпис, потім передає його техніку літака.

Усіх премудростей цієї справи навчають безпосередньо у військових підрозділах, спеціальних освітніх закладів немає. Головна вимога до кандидата для призначення на посаду — його бажання виконувати саме цю роботу. І, звісно, чудовий стан здоров’я, адже кожен укладальник періодично здійснює тренувальні стрибки із парашутом. Здебільшого це особовий склад парашутно-десантної та пошуково-рятувальної служб. Посаду можуть обіймати як чоловіки, так і жінки.

Окрім виконання обов’язків за посадою та виконання стрибків, укладальник парашутів має знати, як вижити в безлюдній місцевості й   мати навички з надання само- та взаємодопомоги при травмах, пораненнях і захворюваннях.

— Я люблю свою роботу, — ділиться молодший сержант Ольга Соловій (на фото), старший інструктор спортивної команди (з парашутних видів спорту). — Хоча для дівчини це фізично дуже важко. Уявіть, треба скласти 50 кв. м у маленьку коробочку. І сам парашут важить приблизно 14 кілограмів, це не надто велика вага, та все ж таки… Коли я прийшла в частину, для мене взагалі це була суцільна абракадабра: стільки мотузочок, ниточок, петельок, приладів, які потрібно вкласти в парашут. Безліч нюансів, у яких треба розібратись і запам’ятати. Але коли я вже засвоїла всі тонкощі, коли весь пазл склався у цілісну картинку, для мене це була внутрішня перемога — я змогла це зробити.

Оксана УРЕТІЙ, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close