Збройні сили України

Директор Галузевого державного архіву Міністерства оборони України Василь Турчик: «Державні архіви мають стати зручним сервісом для громадян»

З Василем Турчиком ми зустрілися з нагоди професійного свята — Дня працівників архівних установ. Тож перше запитання до нашого співрозмовника було невипадковим

— Василю Івановичу, з яким настроєм колектив вашого архіву зустрів професійне свято?

— Настрій маємо бадьорий, робочий. Нині, виконуючи Постанову Уряду, архів завантажений запитами щодо Чорнобиля, тож робота кипить. Однак упевнений — ми впораємося. Були часи, коли впродовж місяця до нас надходило близько 120 тисяч різноманітних запитів. Зараз маємо значно менше, тож свою справу зробимо.

— Оскільки мова відразу зайшла про запити, скажіть, будь ласка, чи не простежуєте в суті цих запитів і звернень певну ознаку часу? З якими запитаннями сьогодні звертаються до архіву найчастіше?

— Важко судити, чи це ознака часу, чи ні, але насправді за останні п’ять років ми отримали величезну кількість запитів від правоохоронних органів, зокрема з СБУ, прокуратури, інших слідчих і контролювальних органів, а також відповідних підрозділів МО України. І переважна їхня більшість стосувалися пошуку документів, пов’язаних з відчуженням у попередні роки майна військового відомства, земельних ділянок тощо. Тобто нам, працівникам архіву, чітко видно, що в державі, зокрема в Міністерстві оборони України, впродовж останніх років триває процес повернення у державну власність раніше незаконно чи безпідставно відчуженого майна і ресурсів.

— А пересічні громадяни, колишні й нинішні військовослужбовці, учасники бойових дій, члени їхніх сімей мають можливість отримувати відповіді за своїми зверненнями?

— Звісно, мають. І це друга найбільша категорія звернень, які до нас надходять.

— Про що запитують?

— Найбільше запитів щодо розмірів заробітної плати за певний період, підтвердження участі в ліквідації аварії на ЧАЕС, питань щодо нарахування чи перерахунку пенсії. Чимало запитів стосовно так званої тринадцятої зарплати, премій, інших додаткових грошових винагород, розмір яких раніше не враховувався при обчисленні пенсії. Однак за чинним законодавством, оскільки податки й відрахування до Пенсійного фонду з цих коштів сплачували, вказані виплати також мають бути враховані під час визначення розміру пенсійного забезпечення.

— А учасники АТО, ООС звертаються?

— Так, звертаються, але таких запитів не надто багато. Іноді розшукують бойових друзів чи певні накази про зарахування в списки особового складу. Також стосовно АТО до нас звертаються правоохоронні органи — з пошуку загиблих, техніки, з питаннями, пов’язаними з обстрілами, руйнацією майна тощо. І з цих самих питань працюють військові науковці, що досліджують перебіг конфлікту, способи ведення бойових дій, також ад’юнкти військових навчальних закладів, які пишуть наукові роботи.

— А наскільки вичерпна інформація стосовно війни на Донбасі зберігається у сховищах ГДА МОУ?

— Згідно з рішенням НГШ та МОУ, документи з військових частин, які брали й беруть участь у подіях на Сході, всі документи штабу АТО, зараз ООС, направляють до нашого Галузевого державного архіву. Неупорядковані, такі, як є. Тобто всі карти, накази, бойові розпорядження тощо направляють сюди, якщо вони не потрібні в роботі, але не пізніше, ніж через один місяць після створення.

Тобто у нас є все, що задокументовано: розпорядження про зарахування особового складу, карти, схеми, всі штабні й бойові документи. Тут ми робимо впорядкування, наукову експертизу їхньої цінності, формуємо справи, складаємо описи, переліки документів і затим вони потрапляють у сховище. Тож за будь-яким запитом ми зможемо надати вичерпну відповідь. За роки війни до нас надійшло 5880 справ — це прошиті журнали і 43 351 документ (карти, схеми тощо). Єдине, чого в нас немає, то це бази даних загиблих. Вона зберігається у Генеральному штабі Збройних Сил України, і в разі потреби з такими запитами потрібно звертатися саме туди.

— Василю Івановичу, але ж окрім паперових документів, є й ті, що перебувають в електронному обігу. Чи отримує їх архів, і взагалі, чи має очолювана вами установа певну електронну базу?

— Для нас це одне з найболючіших питань. У системі електронного документообігу, яку зараз використовують у військовому відомстві,  на жаль, досі остаточно не врегульовано питання, що стосуються архівного блоку. Ми надавали свої пропозиції, однак у державі ще немає єдиних підходів, як це все зробити. І тільки наступного року, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України, має бути розроблений порядок передачі документів з електронного документообігу до електронного архіву. Крім того, до тих пір ще буде запущено пілотний проект, і вже, враховуючи результати його роботи, відповідні механізми мають запрацювати. Проте, на жаль, частину документів буде втрачено, адже в паперовому вигляді документи нині дублюють не завжди. Однак із тих документів електронного обігу, які до нас надходять, у нас, звісно, сформований відповідний фонд.

Більше того, всі матеріали, що зберігаються в нас у паперовому вигляді, ми поступово переводимо в електронний. Тобто скануємо й формуємо відповідні електронні сховища. Поки робити це доводиться, використовуючи звичайну офісну комп’ютерну оргтехніку, однак наступного року завдяки виділеним бюджетним коштам плануємо придбати спеціальний архівний сканер. На сьогодні подібної техніки в Україні немає, тож поставка буде здійснена з-за кордону.

— Це справді такий особливий сканер?

— Так, це дуже рідкісна й цікава машина з унікальними можливостями сканування. І тому коштує недешево, близько півтора мільйона гривень.

— А як узагалі з фінансуванням Галузевого архіву? Військове відомство не ображає?

— Маю сказати, що звичайно до недавнього часу фінансування потребувало покращення. Однак нині архіву приділено достатньо уваги. Сьогодні ми маємо змогу поступово оплачувати розробку інформаційного сайта архіву, завдяки якому люди отримуватимуть інформацію, що буде у відкритому доступі. Тобто в перспективі ми прагнемо наш Галузевий державний архів перетворити у зручний сервіс для кожного, хто матиме потребу звернутися до нас по допомогу. До речі, вже зараз при архіві для зручності наших відвідувачів ми облаштували міні-готель, в якому за помірну плату люди можуть зупинитися в разі потреби. І це, я вважаю, дуже прикметно — ми рухаємось у цивілізованому напрямку, коли державна установа, а отже і держава в цілому, створює комфортні умови для громадян, які потребують її допомоги.

— Дякую за цікаву розмову і вітаю з нагоди професійного свята!

Бесіду вів Іван СТУПАК, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close