Люди нашого війська

Щодня «кіборги» витримували десятки вогневих обстрілів, бувало, навіть до 50

Молодший сержант Андрій виконує бойові завдання в мотопіхотному підрозділі однієї з частин, яка тримає позиції на лінії розмежування неподалік окупованого Донецька. Він, як зазначають командири, один із найдосвідченіших, найкращих воїнів підрозділу. Бойове хрещення Андрія відбулося у перші місяці війни 2014 року в донецькому аеропорту. Упродовж кількох місяців він разом із побратимами відбив десятки атак противника на ДАП

Улітку 2014 року Андрій добровольцем прийшов до військкомату. Відтоді пов’язав свою долю з армією. А перемога у війні з підлим ворогом стала для нього головною справою життя. Пройшовши короткострокову підготовку в 169-му навчальному центрі Сухопутних військ ЗС України в Десні, де свого часу ніс строкову службу в розвідувальному підрозділі, був направлений до 93-ї бригади.

— До війни я жив на Херсонщині, — розповідає Андрій, — працював будівельником, займався цілком мирною роботою і навіть гадки не мав, що дуже скоро опинюся в самому пеклі війни й доведеться пригадувати навички, що дали мені навчання в розвідроті 300-го танкового полку в Десні та служба заступником комвзводу розвідників у Чабанці на Одещині.

Із перших днів вересня 2014 року підрозділи 93-ї бригади були залучені безпосередньо до оборони донецького аеропорту. Воїни бригади зайняли позиції у старому і новому терміналах та на вежі управління.

— 27 серпня мій підрозділ підійшов до села Тоненьке, а згодом ми зайняли вогневі позиції в донецькому міжнародному аеропорту, — пригадує Андрій. — Оборону аеропорту, що фактично був в оточенні, тоді тримало близько ста бійців із нашої 93-ї та 3-го полку спецпризначення. Кожен день у ДАПі розпочинався із шалених обстрілів і ними ж закінчувався. Ворог по нас гатив, як кажуть, із усіх стволів, застосовували міномети, важку артилерію, танки, «Гради»… Щодня ми витримували десятки вогневих обстрілів, бувало, навіть до 50-ти. Російські окупанти постійно намагалися атакувати, а отримавши в зуби, відходили, просили перемир’я, щоб забрати вбитих і поранених. Ворог забирав свої трупи і після цього ж сам його відразу і порушував: знову починали обстрілювати наші позиції. Взагалі здавалося, що перемир’я для противника було потрібне переважно задля того, щоб підтягнути свої резерви, боєприпаси і техніку, організувати чергову атаку. Всі ці мирні перерви вони порушували, коли хотіли. Тоді було надзвичайно важко, ми були відрізані від основних сил. Щоразу, коли було потрібно провести евакуацію поранених, вивезти тіла загиблих, доставити продукти чи боєприпаси, проводився прорив оточення за допомогою важкої техніки, зокрема танків. А ми тоді з прихованих позицій у руїнах вели вогонь по противнику, щоб, відвернувши його увагу, полегшити операцію прориву.

Андрію добре запам’ятався один із боїв, коли йому разом із товаришами вдалося знешкодити ворожий Т-72. Цей панцирник добряче дошкуляв оборонцям аеропорту. Раптово вискакував із-за ангарів і прицільно обстрілював наші позиції, коли йому заманеться.

Ранок 28 вересня, як завжди, розпочався з важких артобстрілів, ударів «Градів». З боку «Спартака» полізли піхота й танки. Андрій перебував на 2-му поверсі старого термінала. Раптом на злітну смугу вискочив російський Т-72 і почав заходити в тил оборонців. Андрій із товаришами відкрили по ньому вогонь із гранатометів і зрештою його знешкодили. Того самого дня загинув командир Андрія «Рубіж» — капітан Сергій Колодій, який супроводжував на БМП колону бойової техніки десантників із 79-ї бригади, що йшли на посилення і ротацію оборонців ДАПу.

Уночі 3 жовтня Андрія і його товаришів з 5-ї роти 93-ї бригади на БТРах 79-ки доправили до Пісків. Супроводжували їх танки прославленого «Адама». З 50-ти воїнів роти, що обороняли ДАП, десять загинули, 30 були поранені, й лише десятеро, зокрема й Андрій, вийшли з тої м’ясорубки, як кажуть, без жодної подряпини.

Згодом Андрій воював під Маріуполем, Волновахою, Кримським. За цей час підписав контракт зі Збройними Силами і прагне служити до самої перемоги над ворогом, до повного визволення окупованих територій Донбасу.

Олександр ПАРІЙ, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close