Збройні сили України

Десять кілометрів перешкод і випробувань на шляху до отримання берета морського піхотинця

В облаштуванні однієї з найскладніших у Збройних Силах України смуг перешкод немає єдиного стандарту, головний критерій під час її підготовки — чим важче, тим краще

На Одещині бійці новоствореної бригади морської піхоти пройшли психологічну смугу та склали присягу морського піхотинця. У заході взяли участь 60 військовослужбовців бригади та 20 курсантів першого курсу факультету морської піхоти Військової академії (м. Одеса). Разом зі своїми підлеглими проходив випробування смугою перешкод командир бригади полковник Микола Палас

Варто сказати, що право на проходження смуги треба ще заслужити. За словами заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення капітана 1 рангу Аркадія Степаненка, до випробування допускають лише військовослужбовців, що прослужили в морській піхоті не менше ніж півроку й мають бездоганний послужний список. Крім того, вони складали іспити з фізичної та спеціальної підготовки, а також проходили медичне обстеження.

Дистанція розпочинається із подолання водної перешкоди. Слід зазначити, що кожен морпіх виконував вправи зі зброєю й у засобах захисту (в бронежилеті та шоломі). На початку всі завдання виконують швидко й упевнено, сил вистачає. Військовослужбовці власноруч переносять невеликий човен на відстань майже у кілометр. Далі тактичною групою морські піхотинці подолали водну перешкоду й десантувалися на необладнане узбережжя. І тут, власне, починаються «сюрпризи», які заздалегідь підготували інструктори. Морські піхотинці рухалися під прикриттям димової завіси пересіченою місцевістю, відбивали атаку умовного ворога, тобто відпрацьовували всі тактичні елементи під час ведення бою за різних умов. Увесь цей час інструктори не давали військовослужбовцям нудьгувати, змушували їх прискорюватися, не знижувати темп, указували на помилки під час руху колоною, а також постійно провокували здатися, піти попити теплого чаю або погрітися у наметі.

— Я був інструктором у першій групі, разом зі мною були також два сержанти, — говорить начальник штабу бригади капітан Тарас Семків. — Маршрут психологічної смуги становив майже десять кілометрів, на всьому шляху було встановлено різні перешкоди. Вона має назву «психологічна» невипадково, адже на кожному етапі потрібно подолати себе зсередини, перебороти біль, утому, зібрати волю у кулак і продовжувати йти вперед.

Групи від восьми до десяти осіб вирушають на дистанцію, кожну супроводжують по три інструктори, що спостерігають за діями військовослужбовців. Важливо, якщо під час якогось етапу хтось починає відмовлятися від проходження смуги, його не знімають. Тут діє дещо інша методика: за таких умов інструктори наказують іншим членам групи взяти свого товариша під руки і так рухатися далі. Військовослужбовця можуть зняти з дистанції лише за станом здоров’я, для цього вздовж усього шляху чергує кілька груп медиків.

Найважчий етап — подолання водної перешкоди. Спочатку на маломірному плавзасобі група пройшла озеро, після чого мала приховано вийти на наступний рубіж через очерет по пояс у воді, проте далі — найважче, а саме: військовослужбовцям треба проповзти під колючим дротом, з головою занурившись у крижану воду. Після цього етапу деякі групи втрачали бійців, медики їм не рекомендували йти далі.

— З води на холодне повітря, і так кілька разів — це найважчий елемент. Тут головне — пересилити себе, і неважливо, наскільки людина фізично підготовлена, вирішальні психологічна стійкість і воля, — продовжує капітан Тарас Семків. — Досвід таких навантажень дуже допомагає у районі виконання бойових завдань, адже після проходження смуги люди змінюються, вони дізнаються про свій психологічний поріг і знають, як його подолати.

Якщо подивитися з боку, інструктори доволі суворо поводяться зі своєю групою, не шкодують міцного слівця й постійно підганяють, кричать, а інколи можуть самі спуститись у воду, щоб прискорити котрогось із бійців, що почав відставати.

— Завдання інструкторів на цій смузі — максимально тиснути на тих, хто її проходить, щоб людина знайшла в собі сили продовжувати, коли вже ноги не тримають, коли руки німіють від холоду. Вже після другої частини смуги інструктори намагаються підбадьорити бійців, щоб у них, так би мовити, відкрилося друге дихання, вони вигукують різні гасла, щоб усі дійшли до кінця.

Командир бригади полковник Микола Палас перейшов до лав морської піхоти з Десантно-штурмових військ. Він також проходив це випробування і був першим серед тих, хто подолав його того дня.

— Мої враження? Скажу відверто: у своєму житті вперше проходив подібну смугу і думаю, що вона дуже потрібна для морських піхотинців, — сказав полковник. — Тут розумієш, на якому етапі психологія людини ламається. Холодна вода, сніг, німіють пальці, найважче — переламати себе, змусити рухатися далі. Коли виходиш із води, починається переохолодження, в голові виринають думки про те, що потрібно зупинитися. Ставиш питання: для чого все це? Потрібно лише захотіти, і всі навантаження вмить припиняться. Мусиш просто відкинути ці думки й боротися далі, адже треба опанувати своє тіло, а не дозволити йому панувати над собою.

Серед тих, хто випробовував себе того дня, були контрактники, строковики та курсанти Військової академії (м. Одеса). Після того, як останній військовослужбовець завершив дистанцію, в урочистій обстановці кожен морський піхотинець склав присягу й отримав свій такий жаданий берет.

Олександр ЗАВТОНОВ, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close