Люди нашого війська

«Мрію повернутися у вільний від російських окупантів Крим із високо піднятим синьо-жовтим прапором»

До війни кримський татарин Руслан зі своєю великою родиною жив і працював у Криму. Встиг здобути вищу економічну освіту в Харківському національному університеті. Та спокійне життя перервав підступний план Росії щодо захоплення півострова. Руслан покинув Крим, батьків і рідних, бо не міг змиритися із московською злочинною політикою на Батьківщині.

На початку січня 2016 року він прийшов у Херсонський обласний військкомат з паспортом громадянина України і величезним бажанням захищати Україну від агресора. Швидко пролетіли місяці навчання і підготовки. В березні він уже розпочав свій бойовий шлях під Теплим на Луганщині. Під шаленими обстрілами, вогнем снайперів та в сутичках із ДРГ противника загартовувався вольовий характер майбутнього командира.

Спочатку Руслан служив стрільцем, а коли командири помітили і оцінили його потенціал, вольові й лідерські якості, командував відділенням на БМП, був заступником командира взводу, а по завершенні прискорених офіцерських курсів і присвоєнні первинного офіцерського звання «молодший лейтенант» йому довірили командувати кулеметним взводом.

У боях під Станицею Луганською Руслана було поранено на одній з позицій взводного опорного пункту. Противник застосував АГСи, і одна з гранат вибухнула зовсім поряд. Осколки влучили в ногу і через бокову ділянку тулуба, не захищеного бронепластинами, дійшли до спини. На щастя, вони не зачепили життєво важливі органи. Лікарі у госпіталі вилучили частину осколків, та два все ж таки залишилися в тілі, бо діставати їх було вкрай небезпечно. Коли рани затяглися, Руслан повернувся на позиції.

Руслан дуже любить працювати зі зброєю, він досконало опанував ПКМ, ДШК, СПГ, АГС.

— Коли батальйон проходив підготовку на Яворівському військовому полігоні, — розповідає Руслан, — я познайомився з Андрієм Моругою з Фонду «Повертайся живим». Він навчив мене працювати з планшетами зі спеціальним програмним забезпеченням. А нині я сам як інструктор передаю ці знання бійцям батальйону. Завдяки вмінню працювати з планшетом значно підвищується ефективність застосування зброї. Я неодноразово мав змогу оцінити ефективність стрільби із застосуванням планшета, — ділиться Руслан. — Наприклад, під час другої ротації, ми за допомогою розрахунків програми зуміли знищити з великої відстані транспортні засоби противника з боєприпасами і паливом, за командою точно били по вогневих точках противника.

Уже під час служби у війську Руслан познайомився з чарівною дівчиною Мариною. За спілкуванням молоді люди відчули обопільну приязнь, а згодом симпатія переросла в кохання. Закохані побралися. І хоча бути разом їм вдається не так часто, як хотілося б, та коли випадає нагода, їхньому щастю немає меж.

Нині підрозділ Руслана виконує бойові завдання на Донецькому напрямку. З перших днів своєї вже третьої ротації він зразковою бойовою роботою підтверджує, що по праву носить звання командира. Попри часті мінометні обстріли, настрій в молодого офіцера по-справжньому бойовий. Він сподівається, що в найближчому майбутньому Донбас буде очищено від російсько-терористичних банд. А ще в Руслана є заповітна мрія:

— Я мрію повернутися, — каже Руслан, — разом із Мариною у вільний від російських окупантів Крим із високо піднятим синьо-жовтим прапором! І щоб весь світ бачив, як він майорить над Сімферополем, Севастополем, Феодосією і Керчю, над кожним містом і селом Криму, який був, є і завжди буде українським!

Олександр ПАРІЙ, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close