Збройні сили України

«Офшорна зона» неподалік від Станиці Луганської

Так між собою бійці називають один з опорних пунктів. Як бачимо, у наших захисників з гумором усе гаразд, а значить і настрій у них бойовий. Та не лише цим відрізняється опорник від інших ділянок лінії розмежування з російськими окупантами.

За короткий проміжок часу тут виросло ціле містечко…

— Протягом одного-двох місяців ми зміцнили шляхи сполучень, накрили їх зверху та поєднали зі спостережними постами, — розповідає командир взводу Олександр. — Потім узялися за дообладнання та збільшення кількості бліндажів. Зараз наші хлопці живуть по троє-четверо в одному закритому приміщенні, а не по 8–10 осіб, як це тут було до нас. Щодо назви нашого місця розташування, то вона означає, що всі ми потроху вкладаємо власні сили, щоб потім отримувати «дивіденди» у вигляді комфорту й безпеки.

Коли основні об’єкти опорника були готові, захисники Станиці Луганської взялися будувати підземну їдальню, лазню з парнею, продовольче сховище тощо.

Вінцем їхньої роботи стала затишна кав’ярня з… барними стойкою та стільцями. На цій території спокою й позитивного настрою можна відпочити, попити кави чи просто поспілкуватися з друзями. Цікаво, що назва кав’ярні також досить нестандартна — «Панама».

— У нас на опорнику хлопці самі вирішують, чого потребують для поліпшення побутових умов. Потім ми голосуємо, а відтак у вільний час разом працюємо на будівництві. А що? У нас тут усі з розумом і з руками. Тож ми беремо молотки, пили, цвяхи й працюємо задля власного ж комфорту, — похвалився головний сержант підрозділу Олександр.

З несенням служби у складі чергових сил та виконанням бойових завдань на «офшорній зоні» теж усе гаразд. Хоча до тимчасово окупованої території тільки 50–60 м — саме така ширина річки Сіверський Донець, — хлопці добре втримують свою територію й на ворожі провокації реагують адекватно. Їхні аргументи — великокаліберні кулемети ДШК, снайперські гвинтівки та гранатомети — вміють швидко переконати ворога припинити вогонь і тікати якомога далі від водної перешкоди.

— Російські найманці постійно виказують себе на протилежному березі. Іноді снайпер стріляє, а буває й група розвідників виявить себе в очеретах. У цих випадках ми негайно посилюємо охорону й діємо за ситуацією. В основному ворог використовує стрілецьку зброю. Та нещодавно до нас прилітали мінометні міни. Отже, ворог може готуватися до якихось серйозних дій, але, як завжди, їхні старання будуть марними, — розповів черговий спостережного поста солдат Сергій.

Щодо братів наших менших, то тут, окрім собак і кицьок, є ще двійко приручених диких кабанчиків.

— Паць ми звемо Жорик і Боб. Їх зовсім маленькими знайшов у лісі наш солдат. Напевно відбилися від стада. Якби залишили їх у лісі, вони б згинули. З’їсти їх шкода. Тому за два дні зробили для них просторий вольєр з дашком і прописали в себе, а виростуть, тоді відпустимо на волю, — зазначив командир взводу Олександр.

До речі, командування військової частини Об’єднаних сил ці бойові позиції за різними показниками вважає одними з найкращих і не раз ставило у приклад решті підрозділів.

Дмитро ГОРБУНОВ, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close