Україна і світ

Російський «Схід-2018» — війна з усім світом

11 вересня на Далекому Сході Росії розпочалися найбільші із часів холодної війни російські військові навчання «Схід-2018». Вони триватимуть по 17 вересня

У цьогорічних стратегічних командно-штабних навчаннях (СКШН) ЗС РФ «Схід-2018» задіяно майже 300 тис. російських військовослужбовців, понад тисячу літаків, Тихоокеанський і Північний флоти, повітрянодесантні війська, зокрема 30 літаків і вертольотів. Загалом у маневрах задіяно 36 тис. одиниць бойової техніки. Крім того, у них беруть участь підрозділи збройних сил Китаю та Монголії. Усі ці сили нібито проводять навчання в умовах, близьких до реальних бойових дій

Експерти зауважують, що є всі підстави вважати, що Москва відпрацьовує сценарій глобальної війни поряд з іншими дрібними сценаріями, які можуть у нього інтегруватися.

Як зазначають експерти австралійського видання ABC.au, такий сценарій, імовірно, уключає в себе застосування ядерної зброї, цивільну та військову мобілізацію, спрямовану проти НАТО. Використання повітрянодесантних військ також передбачає, що початковий період війни включатиме в себе повітряне вторгнення, що має взяти до відома Україна, оскільки повітрянодесантні операції є давньою радянською візитною карткою. Крім цього, залучення китайських сил до цих навчань свідчить про декларацію щодо російсько-китайського військового альянсу.

Експерти стверджують, що очевидним є те, що Росія імітує великомасштабну війну. Та оскільки вона продовжує протистояти на Заході НАТО й Україні, навчання «Схід-2018», найімовірніше, перевірять військовий потенціал Росії. Крім того, оскільки навчання незмінно включають у себе елементи ядерних навчань і в них беруть участь два російські флоти, здатні застосувати ядерну зброю, то зазначені маневри є ще однією можливістю відпрацювати умови для ядерних операцій.

Водночас британські фахівці зауважують, що Росія здавна побоюється китайського вторгнення на свій Далекий Схід. Тому, напевно, величезні російські військові угруповання регулярно проводять навчання на півдні Сибіру.

Зокрема експерти The Economist (Велика Британія) зазначають, що «Схід-2018» важливий як у військовому, так і в політичному плані, адже допомагає підтримувати боєготовність і боєздатність збройних сил, що беруть у них участь, відточувати бойову майстерність і навички володіння новою зброєю в умовах, наближених до бойових. Особливо це важливо для Китаю, який витрачає величезні кошти на свої збройні сили, які діють дедалі агресивніше й самовпевненіше. Але це єдина країна серед великих держав, яка майже 40 років не веде ніяких бойових дій. Китайські військові імпортують із Росії найсучасніші ракети й літаки. А тепер вони можуть переймати російський досвід ведення воєн у Грузії, Україні та Сирії.

До того ж фахівці переконані, що в політичному плані таке зближення має свою межу. Китай — це наддержава, яка щороку посилюється, а Росія — велика країна, котра безуспішно намагається зупинити свій занепад. Водночас Китай укладає колосальні інвестиції в інфраструктуру Центральної Азії, реалізуючи ініціативу «Один пояс — один шлях», і витісняє Росію із цього регіону. Навіть більше, Китаю не до вподоби те, як Росія нахабно зневажає міжнародні норми, анексувавши Крим і надаючи підтримку сепаратистам на Сході України. Росія практично відмовилася від претензій на коректність і вихованість у відносинах з Америкою та Європою, а Китай дотримується принципу взаємовигідних відносин.

Хоча Росія й Китай навряд чи коли-небудь стануть вірними союзниками, їхнє партнерство не обіцяє нічого доброго ліберальним демократіям нашого світу.

Водночас Пекін, безумовно, має й суто власні інтереси. На цьому наголошує у своєму геополітичному щоденнику президент незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» Віктор Гвоздь. Він зазначає, що протягом останніх років КНР здійснює активну експансію в регіоні, яка включає в себе фактичну «колонізацію» східних районів Росії. У рамках такої політики Китай докладає послідовних зусиль, щоб дістати доступ до російських природних ресурсів і розширити можливості здійснення інших форм господарської діяльності, а також переселити в згадані райони зайву кількість китайських громадян.

Китай спирається на перевагу свого економічного й демографічного потенціалів, а також використовує для досягнення власних цілей загострення протистояння між Росією та Заходом, що змушує Москву шукати інших партнерів. Саме така ситуація й стала каталізатором розвитку китайсько-російських відносин, які набули особливої активізації з 2014 року.

І навіть в обстановці, що створилася довкола Росії, вона йде на прямі поступки Китаю, зокрема й з територіальних питань. На сьогодні вона вже передала в оренду КНР близько 3,6 млн га своїх територій, а найближчим часом планує передати ще понад 1 млн га.

Усе це вже дало змогу Китаю фактично «колонізувати» Забайкальський край Росії та значно зміцнити свої позиції в Хабаровському краї. Водночас такі дії КНР, які супроводжуються хижацьким розграбуванням ресурсів регіону та утисками місцевого населення, викликають цілком очікуваний опір тамтешніх жителів і спричиняють негативний резонанс серед політичних кіл і громадськості країни.

З огляду на стратегічне значення Китаю для Росії, Москва поки що утримується од відкритих претензій до КНР, однак уже демонструє невдоволення ситуацією. Зокрема в липні цього року, перебуваючи на Забайкаллі, голова Ради Федерації РФ В. Матвієнко звинуватила місцеву владу в потуранні незаконній економічній діяльності китайських підприємців у регіоні та висунула вимогу щодо її негайного припинення.

У своєму геополітичному щоденнику Віктор Гвоздь пише: «У цілому наведені тенденції створюють реальну можливість загострення обстановки на сході Росії, що може призвести до ускладнення російсько-китайських відносин, а в подальшій перспективі — і до конфлікту між обома країнами. З урахуванням такої загрози керівництво РФ активізує заходи з посилення угруповання військ Східного військового округу (ВО) та їхнього переоснащення новими видами озброєння й військової техніки (ОВТ). Наприклад, 2017 року війська Східного ВО отримали понад 1,1 тис. одиниць ОВТ, завдяки чому бойова потужність округу зросла більш ніж на 10%». Він зазначає: водночас Китай нарощує свою військову присутність на російському напрямку, що супроводжується активізацією заходів оперативної та бойової підготовки з’єднань і частин Північного бойового командування НВАК, зокрема наступальної спрямованості.

До того ж експерт зауважує, що загалом створюється досить парадоксальна ситуація, коли Росія й Китай, з одного боку, демонструють партнерські відносини сторін, а з другого — дедалі більше постають як потенційні противники.

Підготував Гнат ЛЕЙКА,  газета «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close