Озброєння та техніка

«Сокіл» непомітно доставить десантників у глибокий тил противника

В Україні створено нові системи парашутні спеціального призначення, які пройшли визначальні відомчі випробування

Не виключено, що іще 2018 року спеціальні підрозділи українського війська, такі, як парашутно-десантні та пошуково-рятувальні підрозділи Повітряних Сил, підрозділи Десантно-штурмових військ і Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, оснастять новітніми парашутними системами «Сокіл» суто українського виробництва. Ідеться про системи парашутні спеціального призначення (надалі — СПСП) на кшталт американської Military Advanced Ram-Air Parachute System (військова парашутна система із вдосконаленими планерувальними якостями). Такі парашутні системи відоміші як парашут-крило, вони вже тривалий час перебувають на озброєнні в арміях США, Канади, Великої Британії, Франції, Польщі, Італії й давно підтвердили свою високу надійність і виняткові бойові можливості.

Здатність СПСП «Сокіл» здійснювати десантування зі зброєю та спеціальним спорядженням із висоти понад 7000 м та нести додатковий «корисний» вантаж до 180 кг дає змогу спецпризначенцям безшумно й максимально приховано діставатися до місця виконання спеціальних операцій глибоко в тилу ворога. СПСП повністю адаптовані до десантно-транспортного обладнання повітряних суден, які перебувають на озброєнні авіаційних підрозділів Збройних Сил України.

СПСП «Сокіл» є спільною розробкою українських торгових марок SkyWideSystems і Skylark, які тривалий час розробляють і виготовляють парашутні системи та спеціальне парашутне спорядження в Україні.

Нещодавно фахівці Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки Збройних Сил України разом із представниками пошуково-рятувальних і парашутно-десантних служб Військово-Морських Сил під час визначальних відомчих випробувань з’ясували, що СПСП «Сокіл» за своїми технічними показниками не поступається іноземним аналогам, а в деяких випадках і перевищує їх. Випробування відбувалися на базі військової частини (аеродром Кульбакіне), що розташовується в місті Миколаєві. Під час випробувань фахівці парашутної справи в умовах, максимально наближених до штатної військової експлуатації, здійснили ретельне вивчення та перевірку технічних спроможностей парашутної системи «Сокіл». В інтенсивному режимі скрупульозно тестували всі показники, про які заявив виробник. Для цього парашутисти-випробувачі виконали більш ніж 200 випробувальних стрибків із дослідними зразками СПСП «Сокіл» і понад 100 скидань манекенів із повітряних суден на різних режимах їхнього польоту.

За результатами випробувань установлено, що парашутна система «Сокіл» відповідає найсучаснішим світовим вимогам і стандартам парашутобудування, а також забезпечує виконання навчально-тренувальних, бойових, спеціальних стрибків (стрибків за спеціальним завданням).

З’ясувалося, що цю парашутну систему можуть ефективно використовувати парашутисти-десантники різних спеціальностей, вона дає змогу виконувати стрибки з різних повітряних суден, призначених для десантування, а також із повітряних куль та аеростатів, мотодельтапланів та малих літаків зі зброєю і спеціальним спорядженням (кисневим обладнанням, вантажним контейнером тощо).

— Випробування підтвердили високу надійність та аеродинамічні властивості цієї парашутної системи, — розповідає керівник випробувальної бригади підполковник Андрій Панфілов, у якого за плечима понад тисячу випробувальних стрибків із різними типами парашутних систем.

— Під час випробувань було виконано низку стрибків з СПСП «Сокіл» на дальність польотів, того разу розкриття парашутної системи відбувалося на висоті 4000 м і приземлення за 20 км від точки десантування. Наші СПСП «Сокіл» за своїм призначенням та основними тактико-технічними характеристиками можна порівняти з американськими парашутами системи Intruder, — продовжуэ керівник випробувальної бригади Андрій Панфілов, — за всіма параметрами український парашут-крило «Сокіл» ані в чому не поступається американському аналогу.

Додаткове оснащення та спорядження: утеплений висотно-компенсаційний костюм, парашутне кисневе обладнання, удосконалена навігаційна система — значно розширять можливості використання цієї парашутної системи, стверджує помічник керівника випробувальної бригади визначальних відомчих СПСП «Сокіл» підполковник медичної служби Євгеній Хмель. Він досвідчений парашутист і медик, у якого понад 400 стрибків із парашутом.

Ярослав МЕЛЬНИЧУК

******
«КОМУ ПОТРІБНА ДРУЖИНА, ЯКА БІЛЬШУ ЧАСТИНУ ЧАСУ ШИРЯЄ У ХМАРАХ?» 
ПИСАЛИ ГАЗЕТИ 1893 РОКУ ПРО КАТАРІНУ ПАУЛЮС, ПЕРШУ ЖІНКУ У СВІТІ, КОТРА СТАЛА ПАРАШУТИСТКОЮ

Перші парашути являли собою досить громіздкі конструкції. Їх прикріплювали до повітряних куль у розгорнутому вигляді, а тому вони займали дуже багато місця. Тому окремо варто розповісти про винахідницю складаного парашута, близького до сучасного.

У невеликому тихому німецькому містечку Цельгаузер 22 грудня 1868 року народилася Катаріна Паулюс — перша жінка у світі, яка стала парашутисткою. Важко сказати, про що мріяла ця молода пані, коли власноруч шила свій перший парашут. Кінець XIX століття — зовсім не той час, коли жінки могли дозволити собі піти від домашніх турбот і поринути у світ невідомого. Судячи з усього, Маленька Кеті (так пізніше прозвали її репортери) була рідкісним винятком.

Перший свій стрибок із парашутом Катаріна Паулюс зробила 28 серпня 1893 року на народному святі в Нюрнберзі. Понад шістдесят тисяч глядачів, затамувавши подих, спостерігали, як від завислого за півтора кілометра від землі монгольф’єра відокремилася тендітна фігурка й безстрашно кинулася вниз.

Цей стрибок приніс Маленькій Кеті славу надзвичайно хороброї жінки й водночас породив злісні напади преси. «Кому потрібна дружина, яка більшу частину часу ширяє у хмарах?» — писали тоді газети. Не залишився без уваги і її хоча й практичний, але зовсім дивний одяг (Кеті здійснювала стрибок у білій матросці, чоботях із вилогами та чоловічих шароварах, що було вже зовсім неприйнятно). Але тодішні журналісти явно не подумали, який би вигляд мала спідниця на жінці, котра спускається з небес.

Кеті залишала поза увагою напади газетярів. Вона мала важливіші справи: небо наполегливо кликало її до себе. За наступні кілька років безстрашна жінка зробила сто шістдесят п’ять стрибків із парашутом і більше як сімсот разів піднімалася в повітря на аеростатах.

Коли почалася Перша світова війна, навіть недалекі люди здогадалися, що парашути — то не бездумна й ризикована розвага, а жорстока необхідність. Катаріна Паулюс зрозуміла це однією з перших. Невелике ательє, яке організувала Маленька Кеті, з 1915-го по 1918 рік пошило понад сім тисяч парашутів-рюкзаків, які сконструювала Кеті для німецьких льотчиків, і тисячу оболонок для аеростатів.

Померла знаменита парашутистка 1935 року у віці шістдесяти семи років. А рівно через рік парашутизм визнали міжнародним видом спорту.

Інф. «НА»

Tags
Show More

Related Articles

Close