Збройні сили України

«До мужніх навіть ворог ставиться з повагою, зрадників зневажають усі»

Командир рейдового тральщика «Генiчеськ» старший мічман Олександр Бойчук гордо говорить про свій екіпаж, який не спокусився на обіцянки ворога, а вирішив боротися до останнього за свій тральщик у березні 2014 року.

— Я тоді зібрав членів екіпажу, чудово розуміючи, що серед них є й кримчани, які переживали за свої сім’ї, адже були телефонні дзвінки з умовляннями, солодкими обіцянками та погрозами. Тому нікого не збирався силоміць залишати на кораблі. Це мав бути свідомий вибір кожного.

І екіпаж вирішив іти на прорив. Уранці 23 березня крізь густий туман і штучні затоплені перешкоди противника «Генічеськ» намагався прорватися в море.

— Ми знали, що в нас несправний якірно-швартовий шпиль і що нам доведеться підіймати якір вручну. Звісно, це могло зіграти проти нас, бо на рахунку була кожна секунда. Так і сталося. Невдовзі на швидкохідному катері до нас упритул підійшли росіяни й взяли корабель на абордаж. Ми намагалися чинити опір, але сили, на жаль, були нерівні, — згадує помічник командира Микола Корнієнко.

Тоді російські спецпризначенці захопили корабель, а українських військових, які обороняли свій тральщик і своє право залишатися вірними присязі, цинічно й грубо кинули долілиць і побили. Особливо дісталося командирові.

Старший мічман Бойчук згадує ті події, сумно посміхаючись. Він каже, що нічого не змінив би у своїх діях. Адже до мужніх навіть ворог ставиться з повагою, зрадників зневажають усі. Мабуть, лише не подавав би руки колишнім співслужбовцям, які, потупивши погляд, просили опустити прапор…

Рейдовий тральщик «Генічеськ» повернули Україні в травні 2014 року. Агресор вирішив, що корабель, який було спущено на воду 1985-го, уже застарий і що він не становить для нього жодної бойової цінності. Однак 2015 року на «Генічеську» здійснили навігаційний ремонт гідравлічної системи, відремонтували шпиль. Також закупили новий морський радар і систему зв’язку. Тож, попри його поважний вік, судно не просто залишається в строю, а й успішно бере участь у всіх військово-морських навчаннях, у яких виконує завдання на рівні морського тральщика, хоча призначене воно для роботи на рейдах, у бухтах і на річках. Зокрема мова йде про спільні тактичні тренування типу PASSEX та міжнародні навчання «Сі Бриз».

Регулярно відбуваються тренування екіпажу. Ледь не через тиждень судно виходить у море, чого раніше не було. Але, попри всі зусилля командира й команди, «Генічеськ» дуже потребує докового ремонту.

Що стосується членів екіпажу, то моряки жодного разу не пожалкували про свій вибір, хоча й залишили налагоджений побут у Криму, переїхавши на материкову Україну.

— Нам довелося винаймати житло й починати заново «вити своє гніздечко», куди могли б приїхати погостювати діти та онуки. Добре, що маю хазяйновитого чоловіка, у нього завжди все на своїх місцях. Сусіди навіть не сподівалися, що тут швидко все можна довести до ладу, — розповідає дружина Олександра Наталя біля старенького будинку, який винаймає сім’я Бойчуків.

Командир каже: головне те, що він може без тіні сорому дивитися в очі своїм синам. До речі, пишаючись батьком, молодший син Славко вирішив продовжувати його справу й стати військовим моряком. Він успішно закінчив військово-морський ліцей і вступив у Військову академію (м. Одеса), у якій сьогодні вчиться на другому курсі.

Наталія ЗАДВЕРНЯК, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close