Україна і світ

Урятувати солдата «N»

5547_p_16_img_0001_1Як самовільна «відпустка»  може довести до тюрми

Підрозділи Військової служби правопорядку  (ВСП) працюють, щоб урятувати осіб, які самовільно залишили військову частину, не тільки від ганьби, а й від років незабутнього «відпочинку» за в’язничними ґратами. Кожен розшуковий епізод — готова детективна історія. В один із таких пошукових рейдів разом з офіцерами відділу розшуку територіального управління ВСП вирушив кореспондент нашої газети

…Погано освітлений під’їзд звичайної п’ятиповерхової хрущовки на околицях Стрия, райцентру на Львівщині. Дверний дзвінок коло дешевих китайських «броньованих» дверей розривається пронизливим дзеленчанням хвилин із десять, аж поки за дверима в помешканні не стає чутно якесь шарудіння. Двері прочиняються, і в шпарині з’являється з тиждень не голена, заспана чоловіча мармиза. Людина, якій на вигляд можна дати як тридцять, так і п’ятдесят років, мовчки пропускає нас у помешкання. Усередині маленька квартира, неприбрана й захаращена непотребом. З порога в ніс б’є стійким «амбре»…

Ми шукаємо чоловіка на ім’я Юрій, який уже близько року як незаконно залишив військову службу в одній із мотопіхотних бригад.

Майор Тарас Задерецький і капітан Степан Кец, офіцери розшукового відділу Львівського територіального управління ВСП, методично відпрацьовують адреси ймовірного перебування втікачів. Щодо цього випадку вони дізналися, що колишній піхотинець, залишивши службу, тимчасово оселився у свого шваґра.

— Де Юрій? — запитує один з оперативників ВСП.

— Був учора. Переодягнувся у форму й кудись пішов. Коли повернеться й де він є, не уявляю, — незадоволено відповідає неголений господар помешкання.

Юру ми так і не знайшли, хоча побували і на місцевому ринку, і у дешевих забігайлівках. Деінде працівники його навіть упізнавали на фото й перепитували, чи й нам він не винен грошей…

Підопічних відділу розшуку ВСП об’єднує звинувачення за двома статтями Кримінального кодексу України. Це стаття 407 ККУ: самовільне залишення військової частини або місця служби (СЗЧ) і стаття 408 ККУ: дезертирство. Санкції за обома статтями досить суворі: до 10 років в’язниці.

За словами офіцерів ВСП, нині у військових частинах ставлення до кримінальних правопорушників зовсім інше, як до війни. Ніхто не намагається приховати факт злочину, самотужки розшукувати й повертати на службу. Командування одразу повідомляє про такі випадки ВСП й прокуратуру. Їх одразу вносять у єдиний реєстр досудових розслідувань. Військова прокуратура порушує карну справу, а ВСП здійснює пошук і повернення такої особи у військову частину.

У районі відповідальності територіального управління ВСП працює п’ять таких розшукових груп. Методика роботи майже нічим не відрізняється від діяльності оперативного працівника Нацполіції. Офіцери виконують розшукові дії в цивільному одязі, мають ноутбук із картотекою особистих даних розшукуваних осіб і фототеку їхніх портретів у мобільних телефонах. Для пересування та організації зовнішнього спостереження вони використовують автотранспорт невійськового зразка. Перевіряють адреси ймовірного перебування втікачів, опитують знайомих і рідних, працівників Національної поліції і навіть священиків місцевих парафій, які мають вплив на громаду.

В СЗЧ бійці йдуть за різних обставин. Хтось під впливом посттравматичного синдрому, набутого внаслідок участі у бойових діях, хтось на тлі побутових негараздів у родині, хтось через власне специфічне розуміння норм чинного законодавства тощо.

Один із таких утікачів спокусився на пристойне грошове забезпечення, яке нині отримують військовослужбовці. Прийшов у військкомат, без зайвих роздумів уклав контракт. Але після п’яти днів перебування у військовій частині зненацька «зник із радарів». Після того як його відшукали й почали з’ясовувати, що й до чого, виявилося, що його уявлення про службу й рутинна солдатська праця не збіглися за векторами. Виявилося, що треба працювати, не запізнюватись на шикування, відповідати за свої дії тощо. На стиль життя колишнього «шабашника» це аж ніяк не накладалося, тому він вирішив просто не приходити на службу. Ну а про те, що звільнення з війська та скасування контракту передбачає певний набір дій і документального оформлення, він навіть і не замислювався.

За словами майора Тараса Задерецького, основним інструментом у розшуковій справі є вміння переконувати. Наприклад, людина знає, що її розшукують, але вагається, боїться контактувати з офіцерами ВСП. Тому потрібно контактувати з тими, що мають на неї вплив. Перші в цьому списку, звісно, батьки або інші родичі. Втім іноді батьки не лише покривають утікачів, а й переконують їх і далі переховуватись од військової служби. Мотиви таких переконувань також часто-густо абсурдні: коли повернешся, відразу запроторять у буцегарню. Тому своєрідний юридичний лікнеп іноді треба проводити й для близького оточення втікачів.

Реальна допомога в розшуку часто надходить від волонтерів. По-перше, ці люди мають величезний кредит довіри у військовому та ветеранському середовищах. По-друге, вони нерідко мають і навички психологів. Тож їм до снаги підготувати людину, яка схибила у своєму житті, до того, що відповідати за це все одно доведеться.

Хоча розшук у Стрию не дав результатів, під кінець дня група ВСП спрацювала результативно. Перевіряли адресу реєстрації колишнього бійця однієї з бригад, який незаконно залишив службу ще 2015 року. За документами, він проживав в одному з приміських сіл у будинку батьків. Удома, звісно, ми його не застали. Мати, літня селянка пані Марія, довго уникала прямої відповіді. Мовляв, стосовно того, де її син, вона не має жодних ідей, бо давно його не бачила.

Оперативники ВСП не повірили в це і врешті розговорили жінку, адже йшлося про долю її сина.

— Їдьмо, я знаю, де мій син, — зітхнувши, сказала вона.

Виявляється, весь цей час чоловік не покидав села, перебиваючись випадковими заробітками, проживав у далеких родичів. А оскільки інших конфліктів із законом не мав і не зловживав спиртним, питань до нього в місцевої влади не виникало.

Роман потрапив у військо під час однієї з хвиль мобілізації. Був помічником гранатометника й разом зі своїм підрозділом брав участь у боях під Дебальцевим. Після цього почалися проблеми. Чоловік став зловживати спиртним, потрапив у госпіталь. Звідти поїхав на кілька днів додому та так і залишився. За його словами, повертатись назад у свій підрозділ було ніяково. Боявся санкцій від командування й осуду побратимів. Та й те, що проти нього порушено карну справу за серйозною статтею, оптимізму й впевненості не додавало. Утім чоловік таки погодився на пропозицію офіцерів ВСП відвідати військову прокуратуру та свій підрозділ.

— Можливо, він сам уже розуміє, що ми не хочемо йому завдати шкоди, а, навпаки, рятуємо його подальше життя від ганьби, — каже майор Тарас Задерецький, — Тим більше що в цьому разі йому справді нема чого переживати. Адже він — учасник бойових дій. Так, не герой, але був на фронті й своє завдання виконував, аж поки йому щось не «зайшло». Оскільки Президент України давно підписав закон про амністію для військовослужбовців — учасників АТО, то кримінальну справу стосовно нього мало би бути закрито. Щоб юридично це підтвердити, ми направимо його в гарнізонну військову прокуратуру, яка цим займалася. Поки добиратимемося до Львова, зателефонуємо туди й попередимо слідчого, аби той був готовий його прийняти. Потім із прокуратури він вирушить у військову частину, яка має якнайскоріше звільнити його з військової служби. Оскільки він був мобілізованим, термін його перебування в лавах армії давно вичерпано. Але де-юре він усе ще займає посаду. Отже, для військової частини буде оптимальним якнайскоріше вирішити з ним усі питання звільнення, щоб прийняти на службу іншу, умотивованішу особу. У Львові ми посадимо його на потяг, а на місці вже буде чекати на нього вповноважена особа місцевого органу ВСП, яка проведе його по всіх інстанціях і допоможе розібратися з документами. Фактично через тиждень у Романа почнеться вже новий етап його життя — без конфлікту із законом.

На завершення слід зазначити, що від початку широкомасштабного розшуку силами Львівського теруправління ВСП вдалося врятувати від ганебної долі понад 80 утікачів. І робота в цьому напрямку триває. За даними військової служби правопорядку, треба розшукати понад 1000 осіб, які незаконно залишили службу в різні роки.

Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ, «Народна армія»

Tags
Show More

Related Articles

Close