Україна і світ

«Ландскнехти» Путіна, або Дещо про «Вагнера», але не композитора…

5546_p_17_img_0001У Росії активно використовують спеціалізований інструмент для ведення гібридних війн у вигляді так званих приватних військових компаній

За повідомленням Служби безпеки України, на сьогодні вже з’ясовано прізвища, імена та інші особисті дані 1578 бойовиків, які належать до складу так званої приватної військової компанії — «ПВК Вагнера» та які брали або беруть безпосередню участь у збройній агресії Кремля проти України, а також у бойових діях у Сирії. Зважаючи на той факт, що участь цього угруповання у війні на Донбасі неодноразово фіксували різні джерела, варто розібратися із цією незвичайною «конторою» кремлівського походження, яка спеціалізується на утаємничених та гібридних війнах Кремля

Згадаймо нещодавні події. Ця напівміфічна й нахабна кремлівська «військова контора» в Сирії, на східному березі Євфрату, унаслідок двох потужних ракетно-артилерійських та одного повітряного удару з боку сил міжнародної коаліції, яку очолює США, зазнала відчутних утрат. У ніч із 7-го на 8 лютого було знищено понад 100 бойовиків цієї «контори» (ще майже стільки ж було поранено). Американська бойова авіація та гелікоптери за допомогою високоточних боєприпасів довели російським найманцям усю хибність їхніх намагань «віджимати» газові заводи в чужих секторах відповідальності.

В нас в Україні ці «ландскнехти» Путіна також відзначилися неодноразово в тій же сфері — теракти, убивства, «віджимання» майна та нерухомості. До того ж діяла згадана «контора» в ряді найгарячіших точок цієї війни й залишила по собі на Донбасі кривавий слід і репутацію, фахівців із ліквідацій.

Саме на їхньому рахунку — знищення українського військово-транспортного літака Іл-76, унаслідок чого загинуло 49 українських військовослужбовців. Запеклі бої з українськими військами в районі луганського аеропорту, Новосвітлівки та Хрящуватого. 17 вагнерівців тоді загинуло.

Зимою 2015 року зведену тактичну групу цього формування в кількості 210 бойовиків як окреме формування командування агресора використовувало як своєрідний таран української оборони на Дебальцівському напрямку. Відзначились вони протягом цього періоду й в сумнозвісних боях під Санжарівкою. Загальні безповоротні втрати «фірми» (загиблі) у цей період становили 24 бойовики.

Ще можна пригадати участь цих «представників приватної компанії» в таких неоднозначних і гострих акціях, як ліквідація одіозного ватажка бойовиків на прізвисько «Бетмен» (він же Олександр Бєднов) та ще двох «народних героїв», добре відомих у районі Алчевська — Стаханова так званих козачих вождів Олексія Мозгового та Павла Дрьомова. Та й саме «дике та некероване», навіть Кремлем, російське козацтво, яке вдерлося на територію України в рамках гібридної агресії, також було приведено до підлеглості «владі «ЛНР» у Луганську й суттєво «проріджено» силами саме «ПВК Вагнера».

Тож знайомтеся: російська приватна військова компанія — «ПВК Вагнера», відома у світі своєю здатністю вбивати й умирати. І те, і друге ці небезоплатні «захисники «руского міра» роблять часто й, підозрюю, не без задоволення. Насправді «ПВК Вагнера» — це скоріше неформальна назва приватної військової компанії, якою керує Дмитро Валерійович Уткін, російський армійський підполковник у відставці, колишній командир 700-го окремого загону спецпризначення 2-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу збройних сил РФ, дислокованої в селищі Печора. Саме його «робоче» прізвисько «Вагнер» і стало назвою цієї ПВК.

Загалом кількість цього угруповання, за різними оцінками експертів як у нас у країні та за кордоном, так і в самій Росії, нині оцінюють по-різному, але більшість із них сходиться на тому, що вона може сягати від 5500 до 6000 бойовиків, з яких принаймні половина сьогодні перебуває в Сирії.

За всіма ознаками, а головне за своєю структурою «ПВК Вагнера» — це повноцінна розгорнута військова частина. Та ще й з повним комплектом штатного важкого озброєння й техніки (включно із танками, бойовими броньованими машинами, ствольною та реактивною артилерією, не кажучи вже про міномети, станкові гранатомети, зенітні установки та ПЗРК). Крім того, ця «приватна військова компанія», яка «не має жодного стосунку до офіційного Кремля», має власний навчальний центр (полігон), розташований поблизу хутора Молькіно Краснодарського краю. І навіть відновленням військово-професійних навичок бойовики цієї «військової частини» займаються паралельно або, краще сказати, разом із бійцями російської кадрової військової частини, відомої як «10-та бригада спеціального призначення ГРУ», що дислокується там же, поруч.

І хоча формально ця організація ніяк не пов’язана з офіційною російською владою, у Сирію, а раніше в Україну й віднедавна у Лівію, Ємен та Судан або інші гарячі точки на планеті, де знову «запахло інтересами Кремля», перекидали й перекидають підрозділи цих найманців цілком офіційними літаками ПКС Росії та кораблями ВМФ чи військовим автотранспортом і залізничним транспортом по змозі.

Структура «ПВК Вагнера» нагадує типовий радянський мотострілецький полк, до складу якого входять чотири «штурмові бригади» або, як їх називають самі бойовики цієї «фірми», — загони й низка спеціальних підрозділів. Але насправді за кількістю й штатною організацією ці «бригади» є типовими стрілецькими батальйонами, які мають у своєму складі до трьох рот (по 100–120 бійців кожна) і таким чином налічують відповідно по 300–360 бойовиків у кожному (на озброєнні — повний спектр піхотного озброєння плюс 82-мм й 120-мм міномети у вогневих взводах), БМП та БТР як транспортно-бойові машини.

Також до складу цієї «комерційної організації» входить окремий артилерійський дивізіон — до 350 «фахівців ландшафтного дизайну» в чотирьох вогневих батареях (від чотирьох до шести стволів у кожній). На озброєнні — переважно 122-мм САУ або їхні аналоги, які буксирують, а також важкі протитанкові засоби типу 100-мм ПТГ МТ-12 «Рапіра». Як своєрідний бонус від «непов’язаного» із цією «фірмою» Кремля — власна окрема танкова рота (до 12–15 танків різних типів, переважно Т-72 кількох модифікацій) та окремий розвідувально-диверсійний підрозділ (до 100 бійців із легким та важким піхотним озброєнням, яке за потреби оснащують автомобілями високої прохідності або бронеавтомобілями типу «Тигр», «Водник» тощо). Як у повноцінній військовій частині, до складу «фірми» входить також інженерно-саперна рота (до 80 фахівців) і рота зв’язку (до 100 осіб). Іще майже 180 осіб налічують підрозділи управління, штабу й тилового забезпечення.

Таким чином, ідеться про наявну розгорнуту, належним чином оснащену та підготовлену типову мотострілецьку військову частину бригадно-полкового масштабу, укомплектовану переважно ветеранами збройних сил РФ та різних підрозділів спеціального призначення. До того ж переважно тими, які мають бойовий досвід і є носіями відверто імперських, а часом навіть нацистських поглядів. Формально ця «контора» не є офіційною військовою частиною, і її жодним чином не пов’язують із формальною владою в Кремлі. Але насправді воно так і є. Адже зброя, спорядження, навчальні центри, а головне — гроші, дуже багато грошей (рядовий бойовик у цій «ПВК», перебуваючи в зоні бойових дій, заробляє від 180 до 250 тис. російських рублів на місяць) у цій «фірмі» з’явилися не самі по собі й з неба не впали. Тим більше що «замовлення», які переважно виконує ця «фірма», повністю вкладаються в коло інтересів Кремля та його спеціальних служб. По суті, у Росії створили формування, якими можна воювати будь-де та з будь-ким, офіційно не оголошуючи війни й навіть заперечуючи свою в ній участь. Погодьтеся, кращого та ефективнішого інструмента для гібридної війни Кремль навряд чи знайде.

Костянтин МАШОВЕЦЬ, «Народна армія»

Ландскнехти — найманці-піхотинці в середньовічній Європі, які прибували на військову службу з власною зброєю.

Tags
Show More

Related Articles

Close